Шкіра людини: будова, функції, фото та поширені захворювання

Шкіра — найбільший орган людського тіла, що виконує захисну, дихальну та видільну функції. У дорослої людини її площа становить 1,5–2 квадратних метри, а маса близько 7% тіла людини.¹ Які ще, функції виконує шкіра та які захворювання їй властиві – дізнаєтеся у статті.

Шкіра не лише формує фізичний бар’єр між організмом і навколишнім середовищем, а й бере участь у сприйнятті тактильних відчуттів, температури та болю. Основна функція шкіри — захист від зовнішніх факторів, зокрема хвороботворних мікроорганізмів, коливань температури та агресивних хімічних речовин. Завдяки особливій структурі епідермісу шкіра здатна утримувати необхідну вологу, запобігаючи її втраті, а також перешкоджати проникненню патогенів, таких як бактерії, віруси та грибки.

Окрім захисної ролі, шкіра відіграє важливу роль у метаболізмі. Зокрема, під впливом ультрафіолетового випромінювання в ній синтезується вітамін D — головний вітамін для підтримки міцності кісток і нормальної роботи імунної системи.

Важливе про шкіру

Тип шкіри людини визначається генетично, однак з віком функціонування сальних залоз може змінюватися, що впливає на її характеристики.

Товщина	Від 0,4 до 5 мм (без урахування підшкірної жирової клітковини)
Колір	Визначається трьома пігментами: меланіном (коричневий відтінок), гемоглобіном (червоний відтінок) та каротином (жовтий відтінок)
Типи	Розрізняють 5 основних типів шкіри: нормальна, чутлива, жирна, суха, комбінована. Крім того, виділяють 6 фототипів: від дуже світлого (I–II тип) до дуже темного (VI тип)
Вага	Разом із підшкірною жировою клітковиною шкіра становить у середньому 16–17% від загальної маси тіла

Як виглядає шкіра під мікроскопом?

Будова шкіри людини

Шкіра людини складається з трьох основних шарів: епідермісу, дерми та гіподерми².

Епідерміс — це зовнішній, найтонший шар шкіри, який складається з кератиноцитів, що виробляють ліпіди. Його товщина становить усього 0,05–0,1 мм. Епідерміс відповідає за синтез меланіну, який визначає колір шкіри та реагує на ультрафіолетове випромінювання. Кожні 3–4 тижні клітини епідермісу повністю оновлюються, і людина за цей час втрачає приблизно 40 000 ороговілих клітин щохвилини. До його похідних належать сальні, потові та молочні залози, а також волосся, яке має спільне з ним походження. Сальні залози виділяють себум — шкірне сало, яке слугує живильним середовищем для мікроорганізмів.
Дерма, що розташована між епідермісом і гіподермою, є сполучною тканиною товщиною близько 2 мм, яка складається з колагенових та еластинових волокон. Колаген забезпечує міцність шкіри, а еластин відповідає за її пружність. Дерма містить близько 60% води, що визначає рівень її зволоження, а також бере участь у процесах терморегуляції, водному, сольовому та білковому обміні.
Гіподерма — це підшкірно-жирова клітковина, найглибший шар шкіри, який містить значні запаси жиру. Його товщина варіюється залежно від віку, харчування, спадкових факторів, гормонального балансу та фізичних навантажень. У гіподермі розташовані нервові закінчення, кровоносні та лімфатичні судини, а також потові та сальні залози. Саме тут починається ріст волосся.

Функції шкіри людини

Шкіра тісно пов’язана з усіма органами та системами організму, а на її поверхні мешкають різні бактерії, серед яких є як корисні, так і патогенні мікроорганізми. Вона бере участь у процесах дихання, регулює температуру тіла, запобігаючи перегріву чи переохолодженню.

Захисна функція є однією з найважливіших, оскільки щільний роговий шар, особливо на долонях і підошвах, забезпечує механічний захист від тиску, ударів і розривів. Еластичність сполучної тканини та підшкірної клітковини сприяє стійкості до фізичних впливів. Шкіра також слугує бар’єром проти проникнення вірусів, бактерій та грибків.
Дихальна функція забезпечує газообмін між організмом і зовнішнім середовищем. Через поверхню чистої шкіри відбувається близько 1% загального газообміну, а за умов підвищеної температури, фізичних навантажень або активного травлення цей процес значно посилюється.
Всмоктувальна функція шкіри складна та ще недостатньо вивчена. Вона активізується під впливом тепла, зокрема після застосування компресів, прийняття теплих ванн або нанесення кремів і мазей.
Видільна функція реалізується завдяки роботі потових і сальних залоз. У середньому за добу через шкіру виділяється від 700 до 1300 мл поту, а кількість залежить від віку, статі та кліматичних умов. Разом із потом і себумом виводяться продукти обміну речовин, що може бути особливо важливим за умов порушення роботи нирок і печінки.
Пігментоутворювальна функція шкіри полягає у виробленні меланіну, що визначає її природний колір. Крім меланіну, в шкірі відкладаються гемосидерин — залізовмісний пігмент, який утворюється при розпаді еритроцитів, та трихосидерин, що надає рудий відтінок волоссю. Порушення пігментації шкіри є одним із характерних проявів старіння.

Діагностика шкірних захворювань

Діагностика шкірних захворювань базується на комплексному підході, який включає візуальний огляд, лабораторні дослідження, дерматоскопію та інструментальні методи.

1. Огляд шкіри

Перший етап дослідження – візуальний огляд шкірного покриву та слизових оболонок. Його проводять при природному розсіяному освітленні за температури 18–20°C. Лікар оцінює колір шкіри, її еластичність, стан волосяного покриву, нігтів, рівень потовиділення та жирності шкіри.

2. Дерматоскопія

Метод дозволяє детально вивчити структуру шкірних утворень за допомогою спеціального оптичного пристрою. Дерматоскопія допомагає виявити злоякісні новоутворення, пігментні порушення та атипові родимки.

Також застосовують спеціальні проби, що дають змогу точніше діагностувати певні захворювання:

Діаскопія – натискання на шкіру прозорим шпателем для оцінки судинних реакцій.
Граттаж – поскаблювання шкіри для виявлення характерних змін (наприклад, при псоріазі).
Симптом Нікольського – визначає ступінь відшарування шкіри при пухирчатці.

3. Лабораторні та мікроскопічні методи

Мазки-відбитки використовуються при підозрі на бактеріальні або грибкові інфекції.
Дослідження клітин під мікроскопом дозволяє виявити грибкові ураження, паразитарні захворювання (короста, демодекоз).
Алергопроби допомагають діагностувати алергічні дерматози, контактний дерматит, екзему.

4. Інструментальні методи

Термометрія – вимірювання температури шкіри для виявлення запальних процесів.
Термографія – аналіз інфрачервоного випромінювання шкіри, що допомагає оцінити кровопостачання та метаболічну активність тканин.
Електротермометрія – визначення електричного опору шкіри для оцінки її зволоженості та стану нервових закінчень.
Капіляроскопія – дослідження стану капілярів, що може свідчити про порушення кровообігу або системні захворювання.

5. Оцінка функцій шкіри

Дослідження сало- та потовиділення проводять за допомогою спеціальних методів (проба Мінора, йодокрохмальний тест).
Тест на пігментоутворення допомагає діагностувати порушення меланінового обміну (вітиліго, гіперпігментацію).
Шкірно-гальванічний рефлекс оцінює реакцію шкіри на електричний струм, що дає змогу судити про стан нервової системи.

6. Рентгенологічні та гістологічні методи

У складних випадках використовують рентгенографію для виявлення відкладень кальцію в шкірі, а також біопсію – взяття зразка тканини для детального гістологічного аналізу.

Хвороби шкіри людини

Шкірні захворювання охоплюють велику групу патологій, що вражають різні шари шкіри. Найчастіше уражується верхній шар — епідерміс, тоді як середній шар (дерма) залучається до патологічного процесу рідше. Найпоширеніші шкірні захворювання.

Акне

Вугрі або акне – захворювання шкіри, з яким стикається близько 85% людей у віці 12-24 років. Чимало людей страждають на вугри і в більш дорослому віці. Захворювання поєднує різні проблеми: комедони, більш відомі як чорні крапки, червоні запалення, гнійні прищі та болючі підшкірні вузлики.

Дерматити

Дерматит — це запальне захворювання шкіри, що виникає у відповідь на різні подразники. Це незаразна патологія, яка супроводжується свербінням, сухістю, лущенням, а також появою висипів, пухирців і кірочок. Виділяють алергічний і атопічний дерматит.

Причини розвитку дерматиту

Суха шкіра, яка робить епідерміс більш вразливим до подразників.
Генетична схильність, що підвищує ризик розвитку атопічних реакцій.
Тривалий контакт із хімічними речовинами, такими як мийні засоби, ліки, розчинники, барвники.
Гіперактивність імунної системи у відповідь на контакт із алергенами.

Псоріаз

Псоріаз – це хронічне неінфекційне захворювання, яке вражає шкіру, а запущених випадках і суглоби, і внутрішні органи. Існують різні типи цього захворювання – псоріаз звичайний, краплеподібний, пустульозний, артропатичний та інші. Вони різняться по локалізації і ступеня поразки, а бувають форми, які поєднують у собі відразу кілька типів.

Як лікують шкірні захворювання

Лікування захворювань шкіри повинно бути комплексним і проводитися під контролем дерматолога. Важливо правильно поєднувати медикаментозну терапію, місцеве лікування та фізіотерапевтичні методи, зокрема фототерапію.

Вибір методу лікування залежить від:

характеру патології (інфекційна, алергічна, аутоімунна тощо);
ступеня поширення ураження;
тяжкості перебігу захворювання.

Самолікування при шкірних захворюваннях — небезпечне. За появи перших симптомів варто негайно звернутися до дерматолога, який проведе обстеження та призначить індивідуальний план терапії.

Місцеве лікування (зовнішня терапія)

На початкових стадіях часто застосовують мазі, креми, лосьйони, спреї, а також порошки, присипки, пасти. Вони зменшують запалення, свербіж і подразнення, захищають шкіру від зовнішніх факторів.

Залежно від діючої речовини засоби можуть мати:

кератолітичну (відлущувальну);
протизапальну;
протигрибкову чи антибактеріальну;
антипаразитарну;
протисвербіжну дію.

Призначення препаратів завжди має відбуватися після консультації з лікарем, з урахуванням діагнозу, віку та особливостей шкіри пацієнта.

Системна терапія

У разі загострень або хронічного перебігу шкірного захворювання до лікування додають системні препарати – таблетки або ін’єкції. Це можуть бути:

глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон);
імуномодулювальні засоби;
антигістамінні препарати;
антибіотики або противірусні засоби.

Також застосовуються місцеві гормональні мазі, шампуні, лосьйони, які зменшують запалення та свербіж.

У сучасній дерматології активно використовуються біологічні препарати нового покоління – моноклональні антитіла³. Вони діють вибірково, впливаючи на імунні клітини та механізми запалення, що дозволяє ефективно лікувати псоріаз, екзему, атопічний дерматит та інші складні захворювання.

Фототерапія (Світлолікування)

Фототерапія — ефективний метод, що підсилює дію медикаментів і дозволяє зменшити їх дозування. Це опромінення шкіри ультрафіолетовим світлом у спеціально контрольованих умовах.

Фототерапія застосовується при:

псоріазі;
атопічному дерматиті;
вітіліго;
алергічних та аутоімунних дерматозах.

Процедура проводиться курсами в медичних установах, під наглядом лікаря.

Як зберегти здоров’я шкіри: прості правила догляду

Шкіра – це найбільший орган нашого тіла, який виконує захисну, регуляторну та естетичну функції. Щоб вона залишалася здоровою, важливо правильно за нею доглядати та підтримувати загальний стан організму.

1. Дотримуйтесь щоденної гігієни

Регулярне очищення допомагає позбутися забруднень, надлишкового себуму та бактерій. Вмивайте обличчя теплою водою, а для миття тіла використовуйте нейтральне мило. Людям із сухою шкірою варто надавати перевагу зволожуючим засобам.

2. Правильне харчування – запорука здорової шкіри

Стан шкіри залежить від роботи шлунково-кишкового тракту. Важливу роль відіграють вітаміни A, B, C, D, E та PP, які сприяють регенерації та зволоженню. Надмірне споживання жирної, гострої їжі, кави, алкоголю та консервантів може провокувати висипання та подразнення.

3. Контролюйте рівень стресу

Хронічний стрес призводить до порушення балансу гормонів, що може викликати акне, сухість або надмірне вироблення себуму. Медитація, спорт та якісний сон допомагають зменшити негативний вплив стресу.

4. Уникайте зневоднення шкіри

Недостатня кількість рідини в організмі призводить до лущення та втрати пружності. Важливо пити достатньо чистої води та використовувати зволожуючі креми для підтримання водного балансу шкіри.

5. Захист від шкідливого впливу навколишнього середовища

Сонце, холод, вітер та забруднене повітря можуть пошкоджувати шкіру. Використовуйте сонцезахисні креми (SPF 30+), зволожуючі засоби взимку та уникайте тривалого перебування на сонці.

6. Регулярно змінюйте постільну білизну та рушники

Залишки косметики, пил і бактерії на тканинах можуть спричиняти подразнення та висипання. Рушники та наволочки слід змінювати не рідше ніж раз на тиждень.

7. Догляд за волоссям і нігтями

Волосся потрібно мити залежно від його типу: жирне – раз на 2–3 дні, сухе – раз на 7–10 днів. Для догляду можна використовувати натуральні олії (реп’яхову, касторову). Нігті слід підстригати раз на тиждень та очищати піднігтьовий простір.

8. Фізична активність і свіже повітря

Рух стимулює кровообіг, що сприяє кращому живленню клітин шкіри. Прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом і контрастний душ допомагають підтримувати її тонус та здоровий вигляд.

Дотримуючись цих простих правил, можна зберегти здоров’я шкіри та захистити її від передчасного старіння та дерматологічних проблем.

Шкіра людини