Туберкульоз: симптоми, шляхи передачі та лікування

Туберкульоз – одна з найпоширеніших інфекцій у світі. Згідно зі статистикою ВООЗ, кожна третя людина інфікована. Що ж це за хвороба, які її форми, на які симптоми варто звертати увагу і чи реально повністю вилікуватися?
Туберкульоз був відомий людству здавна. Під час дослідження скелета «гейдельберзької людини», яка жила в кам’яному віці, вчені виявили зміни у хребті, викликані туберкульозом. Такі ж ознаки були знайдені й у єгипетських мумій – туберкульоз вражав хребет і суглоби. У таких далеких цивілізаціях, як Єгипет, Вавилон і Індія, люди вже намагалися якось боротися з цією недугою. Відомі лікарі того часу Гіппократ, Гален описували симптоми, ускладнення та шляхи передачі туберкульозу.

Незважаючи на розвиток медицини, туберкульоз залишається серйозною загрозою і сьогодні.

Що таке туберкульоз?

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, збудником якого є різні патогенні мікобактерії Mycobacterium tuberculosis complex. Найчастіше захворювання вражає легені, але може також поширюватися на інші органи, такі як кістки, нирки чи мозок.

Корисні факти про туберкульоз

Факт	Опис
Збудник туберкульозу	Mycobacterium tuberculosis або палочка Коха
Інкубаційний період туберкульозу	Інкубаційний період може тривати від 2 тижнів до року (залежить від імунної системи людини і кількості бактерій, що потрапили в організм)
Відкриття туберкульозу	24 березня 1882 року Роберт Кох виявив збудника туберкульозу.
Всесвітній день боротьби з туберкульозом	ВОЗ оголосила 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом на честь 100-річчя відкриття збудника.

Як передається туберкульоз?

Повітряно-краплинний шлях (аєрогений). Коли людина з активною формою туберкульозу кашляє, чхає чи навіть співає, мікобактерії виділяються у повітря разом із дрібними краплинками мокротиння. Усього кілька таких краплин можуть потрапити до дихальних шляхів здорової людини, викликаючи зараження. Наприклад, при кашлі мікобактерії можуть поширюватися до 2 метрів, а при чханні – аж до 9 метрів! Тож важливо пам’ятати про дистанцію і носіння масок, особливо в місцях, де багато людей.
Повітряно-пиловий шлях. Мікобактерії здатні виживати в пилу тривалий час. Якщо хвора людина перебувала в приміщенні, а прибирання не було достатньо ретельним, бактерії можуть накопичуватись у пилу і стати джерелом зараження. Тому регулярне вологе прибирання та провітрювання приміщень – це простий, але дієвий спосіб профілактики.
Аліментарний шлях. Інфікування може статися і через їжу, зокрема через продукти тваринного походження, якщо тварина була заражена. Найчастіше це молоко, молочні продукти та м’ясо. Спеціальні дослідження на тваринах показали, що для зараження туберкульозом через їжу потрібно значно більше мікобактерій, ніж при зараженні через повітря. Якщо для інфікування через вдихання достатньо лише однієї або двох мікобактерій, то через їжу потрібно кілька сотень, щоб викликати хворобу.
Контактний шлях. Зараження можливе через контакт із речами, які використовувала хвора людина, наприклад, посуд чи гребінець. Тому завжди важливо дотримуватися правил гігієни, особливо якщо в оточенні є хтось з активною формою туберкульозу.
Інколи туберкульоз може передаватися через пошкоджену шкіру або слизову оболонку (очі, мигдалини). Ще рідше трапляється внутрішньоутробне зараження, коли мікобактерії проникають до плоду через плаценту, що може спричинити вроджений туберкульоз.

Відкрита та закрита форми туберкульозу

Існують дві основні форми туберкульозу: відкрита та закрита. На початкових стадіях формується осередок в легенях, який ще не пов’язаний з бронхами.

При відкритій формі хвороба прогресує, і мікобактерії активно виділяються у навколишнє середовище. Це найнебезпечніша форма, оскільки вона сприяє швидкому поширенню інфекції серед оточуючих.
При закритій формі осередок у легенях ізольований, не пов’язаний з бронхами, і тому хворий не є заразним для інших людей.

Симптоми туберкульозу можуть з’явитися через 6-12 тижнів після інфікування, а іноді й пізніше, тож рання діагностика та профілактика мають вирішальне значення.

Симптоми туберкульозу

Симптоми туберкульозу можуть різнитися залежно від форми захворювання.

Закрита форма туберкульозу зазвичай протікає з легкими проявами. Пацієнти скаржаться на:

задишку;
загальну слабкість;
швидку стомлюваність;
невеликий кашель.

Відкрита форма туберкульозу характеризується більш вираженими симптомами. На ранніх стадіях з’являються неспецифічні ознаки:

періодичне підвищення температури до 37,1–37,5 °С;
слабкість та швидка стомлюваність;
посилене нічне потовиділення;
різке схуднення;
збільшення регіонарних лімфовузлів;
кашель із мокротою, інколи з домішками крові;
біль у грудях.

Якщо туберкульоз уражає інші органи (позалегенева форма), симптоми можуть варіювати залежно від ураженої ділянки. Наприклад:

задишка;
біль під час сечовипускання;
кров у сечі;
збільшення печінки.

Основні скарги пацієнтів на ранніх стадіях можуть бути відсутніми, і діагноз встановлюється під час профілактичних обстежень (рентген, флюорографія, туберкулінодіагностика, аналіз мокроти). Навіть якщо симптоми проявляються, хворі часто не звертають на них уваги, пояснюючи це втомою, стресом чи іншими факторами.

До найбільш характерних скарг на пізніших стадіях належать:

Підвищення температури. Зазвичай вона тримається в межах субфебрилітету (до 38˚С), особливо у другій половині дня. В окремих випадках, як-от при казеозній пневмонії або міліарному туберкульозі, може спостерігатися висока гарячка.
Підвищена пітливість, особливо ночами. Це пов’язано з порушенням роботи вегетативної нервової системи.
Схуднення. Втрата ваги часто спостерігається при прогресуючих або хронічних формах туберкульозу, але швидко відновлюється після лікування.

Діагностика туберкульозу

Променева діагностика туберкульозу

Рентгенографія

Рентгенографія – основний метод діагностики туберкульозу. У порівнянні з флюорографією, вона надає більш точну інформацію. Рентген допомагає відрізнити туберкульоз від інших захворювань легенів та виявляє зміни в плевральному просторі та коренях легень. Для більш точного огляду рентген виконується в двох проекціях: прямій та бічній.

Комп’ютерна томографія (КТ)

КТ надає точні тривимірні зображення органів, дозволяючи детально оцінити стан не тільки легенів, але й судин та лімфовузлів. Вона дає чітку інформацію про розмір та розташування патологічних утворень.

Бронхоскопія

Коли в харкотинні не виявляються бактерії туберкульозу, бронхоскопія дозволяє взяти зразки зі стінок бронхів для подальшого аналізу. Цей метод також дає змогу оцінити стан слизової оболонки, що не видно при рентгені чи КТ.

Тести на туберкульоз

Проба Манту (Туберкулинова проба)

Традиційний тест для дітей, який визначає наявність реакції на туберкулін. Він полягає у введенні під шкіру спеціального білка (туберкуліну), що містить туберкульоз людини чи тварини.

2. Діаскінтест

Це шкірна проба, яка проводиться дітям шкільного віку, проте, на відміну від проби Манту Діаскінтест показує більш точний результат.

3. Квантифероновий тест

Сучасний метод діагностики туберкульозу, що перевіряє наявність інтерферонів до туберкульозної палички у венозній крові. Цей тест дозволяє точно визначити, чи є у пацієнта імунна реакція на туберкульозну паличку.

Аналізи на туберкульоз

Взяти на аналіз можна будь-яку біологічну рідину, але найчастіше беруть мокротиння з легенів.

Мікробіологічне та молекулярно-генетичне дослідження мокротиння.

Це дуже швидкий і точний метод, який дозволяє виявити ДНК бактерій у біологічному середовищі, визначити їхню стійкість до різних антибіотиків.

Мікроскопічне дослідження мокротиння

Мікроскопія є обов’язковим дослідженням для підтвердження туберкульозу та застосовується для підтвердження відкритої форми захворювання. Проводити аналізи рекомендовано двічі з інтервалом 2-3 дні. Результати вважаються позитивними, якщо хоча б у одній пробі виявлено бактерії туберкульозу.

Оцінка чутливості до протитуберкульозних препаратів

Це необхідно визначення способу лікування хворого. Перед початком дослідження слід переконатися, що у біоматеріалі немає сторонньої мікрофлори. Один із недоліків методу є його тривалість (не менше 2 тижнів).

Ці аналізи допоможуть лікарю скласти повну картину здоров’я пацієнта та розробити ефективний план лікування.

Лікування туберкульозу

Туберкульоз, виявлений на ранніх стадіях, лікується протитуберкульозними та антибактеріальними препаратами. Важливо не допускати прогресування хвороби. При правильному лікуванні через півроку вогнища ураження можуть зникнути, а хвороба перейти в закриту форму. Повна ремісія захворювання можливе через рік лікування.

Препарати при туберкульозі

Ліки, що застосовуються для лікування туберкульозу мають бактерицидну (викликають загибель паличок Коха) та бактеріостатичні (пригнічують синтез білка у бактерій) дію.

Ліки проти туберкульозу поділяються на:

Препарати першого ряду – це основна група ліків, яка найбільш ефективно бореться з інфекцією.
Препарати другого ряду мають слабший вплив на паличку Коха та токсичніші для людини. Використовуються при стійкості до антибіотиків першої групи.

Лікування туберкульозу лікарськими препаратами називається протитуберкульозна хіміотерапія.

Операція при туберкульозі

Хірургічне лікування туберкульозу призначають при фіброзно-кавернозній формі туберкульозу, великих туберкульомах та бактеріовиділення, що зберігається незважаючи на проведену хіміотерапію. Операції також призначаються при тяжких ускладненнях, таких як легенева кровотеча або напружений клапанний пневмоторакс.

Прогноз після операції зазвичай сприятливий, але можливі ускладнення, такі як кровотеча або розвиток пневмонії. Іноді після операції можуть виникнути дихальна або серцева недостатність.

Колапсотерапія

Цей метод полягає у введенні повітря в плевральну порожнину, що зменшує об’єм ураженого органу. Це дозволяє знизити тонус стінок легень та змінити циркуляцію крові, що уповільнює проникнення токсинів у кров.

Патогенетична терапія

Патогенетична терапія є важливим компонентом лікування туберкульозу, оскільки вона допомагає стабілізувати імунну систему та покращити регенерацію уражених органів. Цей вид терапії включає в себе:

Протизапальні препарати;
Антиоксиданти;
Засоби для зменшення згортання крові;
Ферменти;

Патогенетична терапія має на меті прискорити регресію туберкульозних змін в уражених органах та зміцнити репаративні процеси організму. Проте, важливо розуміти, що патогенетичні засоби слугують лише доповненням до повноцінної етіотропної терапії, яка спрямована на безпосередню боротьбу з збудником захворювання.

При визначенні тактики лікування неприпустимо перебільшувати роль патогенетичного лікування за рахунок етіотропного, оскільки основною метою є усунення причин захворювання, що забезпечить успішне одужання пацієнта.

Профілактика туберкульозу

Профілактика туберкульозу є важливим аспектом підтримання здоров’я. Ось кілька профілактичних заходів, які варто дотримуватися:

Своєчасне проведення щеплень від туберкульозу (перше щеплення від туберкульозу робиться в перший тиждень життя. Ревакцинація проводиться у 7 та 14 років)
Проведення флюорографії 1 раз на 1-2 роки допоможе вчасно виявити можливі зміни в легенях.
Дотримуйтесь збалансованого режиму праці та відпочинку для підтримання загального стану здоров’я.
Відмова від куріння та вживання алкоголю позитивно вплине на загальний стан і зміцнить імунну систему.
Вживання продуктів, багаті на вітаміни, мінерали та мікроелементи для підтримки організму.
Регулярна фізична активність допоможе зміцнити організм і підвищити його опірність до інфекцій.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви можете суттєво знизити ризик захворювання на туберкульоз і зміцнити своє здоров’я.

Класифікація туберкульозу

Форма туберкульозу	Опис
Група I Туберкульоз легень та органів дихання
Первинний туберкульозний комплекс	Ураження легень і прилеглих лімфатичних вузлів. Може бути безсимптомним, але небезпечним для оточуючих.
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфовузлів	Виникає внаслідок первинного зараження. Лімфовузли запалюються, можуть збільшуватись, викликаючи дискомфорт.
Дисемінований туберкульоз легень	Розповсюдження мікобактерій через кров і лімфу, що може уражати різні органи.
Міліарний туберкульоз	Захворювання, спричинене Mycobacterium tuberculosis, яке поширюється по організму та вражає різні органи та системи. Це захворювання характеризується численними невеликими осередками розміром 1-5 міліметрів у будь-якому органі та лихоманкою. Передача інфекції зазвичай відбувається аерогенним шляхом.
Осередковий туберкульоз легень	Формування осередків у легенях розміром до 1 см. Може бути безсимптомним.
Інфільтративний туберкульоз легень	Характеризується наявністю запальних утворень діаметром понад 1 см, переважно з ексудатом (рідкістю) усередині;
Казеозна пневмонія	Виникає при некрозі легеневої тканини, супроводжується важкими симптомами.
Туберкулема легень	Утворення понад 1 см, оточене фіброзною капсулою. Потребує ретельного моніторингу.
Кавернозний туберкульоз легень	Наявність порожнин (каверн) у легенях, що вимагає термінового лікування.
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень	Ця форма характеризується наявністю каверни у легенях, тобто порожнини, в якій відбувається розпад легеневої тканини;
Циротичний туберкульоз легень	Характеризується великою кількістю грубої сполучної тканини в легенях.
Туберкульозний плеврит (включаючи емпієму)	Є велика кількість грубої сполучної тканини в легенях та плеврі
Туберкульоз верхніх дихальних шляхів	Ураження гортані, трахеї, бронхів, що може викликати серйозні дихальні порушення.
Коніотуберкульоз	Комбінація туберкульозу та професійних захворювань;
Група IIТуберкульоз інших органів і систем
Туберкульоз нервової системи	Захворювання центральної нервової системи, спричинене інфікуванням бактеріями комплексу Mycobacterium tuberculosis. Наприклад: туберкульозний менінгіт, туберкульозний менінгоенцефаліт, менінгеальна туберкульома)
Туберкульоз травної системи	Туберкульоз травного тракту або гепатобіліарної системи
Туберкульоз кістково-м’язової системи	Наприклад: Туберкульозний міозит
Туберкульоз сечостатевої системи	Це інфекційне захворювання, яке викликається патогенними мікобактеріями, що належать до класу Actinobacteria, порядку Actinomycetales, сімейства Mycobacteriaceae, що утворюють групу Mycobacterium tuberculosis complex з ураженням сечовивідних шляхів та/або репродуктивних органів.
Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини	Інфекційне захворювання, яке викликається патогенними мікобактеріями, що відносяться до класу Actinobacteria, порядку Actinomycetales, сімейства Mycobacteriaceae, що утворюють групу Mycobacterium tuberculosis complex, з ураженням шкіри та слизових оболонок
Туберкульоз ока	Туберкульоз очей, проявляється декількома різними способами, включаючи кератокон’юнктивіт, епісклерит, передній увеїт і задній увеїт

Туберкульоз