Головокружіння (запаморочення): симптоми, діагностика та лікування

Якщо людина відчуває запаморочення, їй може здаватися, що вона рухається або обертається, хоча насправді цього не відбувається. Або ж їй здається, що навколишні предмети перебувають у русі, хоча це ілюзія. Багато людей описують запаморочення як відчуття нудоти та слабкості, проте ці ознаки відрізняються. Навіть прості рухи можуть спричиняти сильний дискомфорт у людей із головокружінням, що суттєво впливає на якість їхнього повсякденного життя.

Що таке запаморочення?

Запаморочення – це один із симптомів вестибулярної атаксії (вестибуло-атактичний синдром).¹ Це патологія нервової системи, за якої страждає координація, пацієнту важко підтримувати необхідну позу. Корінь проблеми – у поразці вестибулярного апарату (як його рецепторної, провідної частини, і центральної). При вестибулярній атаксії типова хитка, нестійкість при ходьбі, сидінні і стоянні.

Саме по собі запаморочення – це лише симптом, за допомогою якого організм подає сигнал тривоги. Якщо голова запаморочилася через втому, голод або інтоксикацію, то після усунення причини стан нормалізується. Однак, якщо запаморочення повторюється періодично, слід звернутися до лікаря, щоб з’ясувати його причини та за необхідності пройти лікування.

Види головокружіння

Усі види запаморочення поділяються на дві великі групи: фізіологічні та патологічні.

Фізіологічне запаморочення

Може виникати навіть у здорових людей при сильному навантаженні на вестибулярний апарат. Основні його види фізіологічного головокружіння:

Кінетоз (хвороба руху) – виникає через повторювані лінійні та кутові прискорення або гальмування («морська хвороба», «повітряна хвороба»). Виникає під час поїздок у транспорті, катання на каруселях, гойдалках.
Оптокінетичне запаморочення –вз’являється під час спостереження за рухомими об’єктами або шаблонами, навіть якщо тіло людини залишається нерухомим. Наприклад, якщо ви дивитеся у вікно потяга, що їде, або на екран із рухомими смугами, може виникнути почуття обертання, хитання, нудоти.
Висотне запаморочення – це почуття нестійкості, дезорієнтації, хитання або страху падіння, яке виникає, коли людина дивиться вниз із великої висоти (наприклад, з даху будівлі, мосту, балкона, скелі).
Запаморочення від хвилювання – виникає через стрес або емоційне перенапруження, викликане сильними переживаннями.
Запаморочення через нестачу кисню – може з’явитися в задушливому приміщенні або при гіпоксії.
Запаморочення через голод – виникає при зниженні рівня глюкози в крові, що впливає на постачання мозку енергією.

Фізіологічне запаморочення зазвичай не є небезпечним і минає після усунення провокуючого чинника.

Патологічне запаморочення

Патологічне запаморочення також поділяється на дві великі групи: системне (вестибулярне) та несистемне (невестибулярне).

Системне запаморочення

Причиною системного запаморочення є ураження вестибулярного аналізатора – органу рівноваги, що реагує на зміну положення голови та тіла у просторі.

Залежно від того, яка частина аналізатора постраждала, запаморочення може бути периферичним або центральним.

Периферичне системне запаморочення

Периферичне запаморочення виникає при ураженні периферичної частини вестибулярного аналізатора — внутрішнього вуха та вестибулярного нерва. Це найпоширеніший вид запаморочення, з яким стикаються пацієнти.

Зазвичай периферичне запаморочення розпочинається раптово та триває недовго. Людині важко утримувати рівновагу, особливо при поворотах голови. Напад може супроводжуватися нудотою та блюванням. Тривалість такого запаморочення зазвичай не перевищує 24 годин.

Попри те, що периферичне запаморочення лякає пацієнта своєю раптовістю, воно рідко пов’язане з ураженням головного мозку і часто добре піддається лікуванню — медикаментозному (вестибулолітики), фізіотерапії та вестибулярній реабілітації.

Центральне системне запаморочення

Цей тип запаморочення виникає при ураженнях стовбура мозку, мозочка, а також через порушення зв’язків із корою головного мозку.

Найчастіші причини ураження центрального відділу вестибулярного аналізатора – порушення кровообігу в артеріях, які відповідають за кровопостачання мозку (ішемічні атаки та ішемічні інсульти), вестибулярна мігрень, крововилив у мозок. Рідше – розсіяний склероз, новоутворення мозочка та стовбура.

Розвивається центральне запаморочення поступово, може тривати кілька тижнів, і навіть місяців. При цьому людина утримує рівновагу, а за поворотів голови запаморочення не посилюється.

Центральне запаморочення завжди вимагає уважного неврологічного обстеження, оскільки може бути ознакою серйозних уражень мозку. При підозрі на інсульт, пухлину або розсіяний склероз необхідна термінова консультація невролога та нейровізуалізація (МРТ, КТ).

Несистемне запаморочення

Несистемне запаморочення не пов’язане з патологіями вестибулярного апарату. Його можуть спричиняти неврологічні та психічні розлади, анемія, різке зниження артеріального тиску, серцево-судинні патології (серцева недостатність, стенокардія, інфаркт міокарда тощо), зміни рівня цукру в крові, а також прийом певних лікарських засобів (антидепресантів, гіпотензивних препаратів, антибіотиків тощо).

Людина з несистемним запамороченням відчуває стан, схожий на легке сп’яніння – її хитає, може нудити. Характерними симптомами є потемніння в очах, «мушки» перед очима, відчуття «туману» в голові, страх і відчуття, що ось-ось знепритомніє.

Види несистемного запаморочення:

Переднепритомний стан

Характеризується затуманеною свідомістю, дзвоном у вухах, «мошками» перед очима, слабкістю в ногах, слабким пульсом та блідістю. Однак непритомність настає не завжди.

Можливі причини:

Сильний або тривалий стрес
Анемія
Лихоманка при тепловому ударі
Гіпоглікемія
Атеросклеротичне ураження судин
Серцеві захворювання (тахікардія, аритмія тощо)
Транзиторні ішемічні атаки мозкового стовбура

Несистемне запаморочення є симптомом багатьох порушень в організмі, тому при його частій появі необхідно звернутися до лікаря для діагностики та визначення точної причини.

Порушення рівноваги

Порушення рівноваги може бути викликане ураженням відділів нервової системи, які відповідають за просторову координацію, а також патологіями головного мозку, його вродженими аномаліями або травмами шийного відділу хребта.

Порушення рівноваги та хиткість у положенні стоячи можуть бути симптомами захворювань, що часто зустрічаються в людей похилого віку.

Можливі причини:

Проблеми із зором (катаракта, астигматизм)
Захворювання головного мозку
Порушення роботи нервової системи

Несистемне запаморочення часто є симптомом загального нездужання організму, тому важливо своєчасно звернутися до лікаря для виявлення його першопричини.

Таке запаморочення супроводжується похитуванням, розгойдуванням. Симптоми посилюються у темряві або при закритих очах.

Психогенне запаморочення

Психогенне запаморочення може виникати через сильну втому, емоційні переживання, а також на тлі різних фобій (страх висоти, відкритих людних місць, темряви, замкненого простору, підйому вгору чи спуску вниз).

Часто такий стан спостерігається у людей із неврозами, істерією, розладами особистості, тривожними станами з панічними атаками, депресіями.

У таких випадках запаморочення часто супроводжується:

Відчуттям нестачі повітря
Головним болем
Онімінням або поколюванням у кінцівках
М’язовими спазмами
Відмінні риси психогенного запаморочення:

Запаморочення виникає у положенні стоячи та під час ходьби, але при цьому тести на рівновагу виконуються нормально. Тривалість стану може сягати кількох років.

Окрім згаданих типів, нещодавно було виявлено ще один різновид запаморочення. У дослідженні, опублікованому в червні 2018 року в журналі Рubmed, вчені назвали його «періодичним спонтанним запамороченням із ністагмом, що викликає тремтіння голови» (англійською це скорочено як RSV-HSN)².

Симптоми запаморочення

Симптоми запаморочення можуть відрізнятися за інтенсивністю та характером у кожної людини. Вони можуть бути легкими або серйозними, залежно від причини, що викликає проблему.

Ознаки та симптоми периферичного запаморочення:

Відчуття, ніби тіло рухається або обертається
Проблеми з фокусуванням зору
Втрата слуху на одне вухо
Порушення рівноваги
Дзвін у вухах
Підвищене потовиділення
Нудота або блювання

Ознаки та симптоми центрального запаморочення:

Двоїння в очах
Утруднене ковтання
Параліч лицьового нерва
Порушення рухів очей
Невиразна мова
Слабкість у кінцівках

5 основних причин виникнення запаморочення

Запаморочення — один із найпоширеніших симптомів, який може бути викликаний приблизно 120 різними захворюваннями з різними причинами та механізмами розвитку³.

1. Хвороби внутрішнього вуха

Запаморочення викликають захворювання, які порушують передачу слухового або вестибулярного сигналу до головного мозку. До таких порушень може призводити навіть звичайна сірчана пробка у вусі, але існують і серйозніші патології:

Хвороба Меньєра — при ній у внутрішньому вусі збільшується об’єм рідини та підвищується тиск.
Внутрішній отит — вірусна інфекція, єдиним симптомом якої можуть бути напади запаморочення тривалістю кілька хвилин.
Акустична або механічна травма внутрішнього вуха, баротравми.

2. Порушення кровообігу головного мозку

Запаморочення часто виникає через патології, які порушують кровообіг у мозку, що призводить до дефіциту кисню в мозкових тканинах:

Ішемія головного мозку — хронічне захворювання, при якому прогресує погіршення кровопостачання мозку. На цьому тлі виникають постійні запаморочення, головний біль, порушення координації, погіршення пам’яті.
Атеросклероз судин головного мозку — ураження судин атеросклеротичними бляшками. Запаморочення, підвищена втомлюваність, зниження концентрації уваги — перші симптоми, які можуть сигналізувати про хворобу.
Інсульт — запаморочення є однією з перших ознак порушення мозкового кровообігу. Також виникає порушення координації, мовлення, німіють кінцівки. За наявності таких симптомів слід негайно викликати лікаря.

3. Анемія

Запаморочення може виникати на фоні дефіциту заліза. Це не єдиний симптом анемії: також спостерігаються блідість шкіри, швидка втомлюваність, слабкість аж до непритомності. Найчастіше анемічне запаморочення зустрічається у жінок і дітей.

4. Гіпертонія та гіпотонія

Підвищений або знижений артеріальний тиск може викликати порушення роботи зорового та вестибулярного апарату, що супроводжується запамороченням.

5. Прийом лікарських препаратів

Запаморочення може бути побічним ефектом деяких ліків, зокрема:

препаратів із наркотичним ефектом,
снодійних,
деяких антибіотиків,
нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ),
протипухлинних препаратів (при хіміотерапії),
діуретиків та інших.

Інші можливі причини запаморочення

Запаморочення також може виникати при:

Серцево-судинних захворюваннях (аритмія, брадикардія, тахікардія, серцева недостатність).
Гормональних змінах у жінок під час клімаксу.
Інтоксикації (отруєння, вірусні інфекції).
Курінні (особливо натщесерце),
Вживанні алкоголю у великій кількості.
Перевтомі, недосипанні.
Тривалому перебуванні в сидячому положенні.

Лікування запаморочення

Оскільки причин запаморочення дуже багато, неможливо однозначно сказати, які саме таблетки є “найкращими” від цього симптому. У кожній конкретній ситуації лікар підбирає препарати з різних фармакологічних груп залежно від причини запаморочення та супутніх симптомів.

Основні групи препаратів, які можуть бути призначені при запамороченні:

Транквілізатори (для зменшення тривоги, яка посилює запаморочення).
Сечогінні препарати (при затримці рідини, наприклад, при хворобі Меньєра).
Антигістамінні препарати (для усунення нудоти, заколисування, при алергічних реакціях).
Кальцієві антагоністи (для нормалізації судинного тонусу).
Інгібітори АПФ (при артеріальній гіпертензії).
Судинорозширювальні засоби (для покращення кровообігу головного мозку).
Протизапальні препарати (у разі запальних захворювань, наприклад, отиту).

Важливо! Усі ці ліки усувають лише симптоми (тобто саме запаморочення), але не лікують основну причину.

Лікування залежно від причини:

Якщо запаморочення пов’язане з ураженням головного мозку, часто призначають ноотропи — препарати, що покращують обмін речовин у нейронах і постачання мозку киснем.
При захворюваннях нервової системи (тривожні розлади, панічні атаки) можуть бути показані нейролептики — засоби, що знижують психомоторне збудження і нормалізують нервову активність.
При заколисуванні, побічних ефектах ліків використовують антигістамінні препарати, які мають також легку седативну дію.
При мігрені, хворобі Меньєра, судинних спазмах ефективними можуть бути спазмолітики, що знімають спазми і покращують кровообіг у мозку.

Профілактика запаморочення: як знизити ризик?

Дотримуючись простих правил, можна значно знизити ризик розвитку запаморочення:

Виконуйте вправи для вестибулярного апарату (обертання голови, нахили, повороти тулуба).
Уникайте різких рухів і раптових змін положення тіла.
Контролюйте рівень стресу, навчитися розслаблятися (дихальні техніки, медитація).
Дотримуйтесь збалансованого харчування, пийте достатньо рідини (не менше 1,5–2 л на день).
Відмовтеся від куріння та алкоголю, які порушують кровообіг мозку.
Висипайтеся — сон має тривати не менше 7–8 годин на добу.